29 вересня – День пам’яті жертв Бабиного Яру

 29 вересня – День пам’яті жертв Бабиного Яру 

29 вересня – День пам’яті жертв Бабиного Яру. Цього дня у 1941 році нацистські окупанти розпочали масові страти київських євреїв в урочищі на північно-західній околиці міста.

Невід’ємною складовою політики гітлерівської Німеччини під час Другої світової війни було фізичне винищення євреїв, циган (рома), безнадійно хворих, душевнохворих, наркоманів і чоловіків-гомосексуалів. Масові страти зазвичай розпочиналися одразу після того, як німецькі війська брали під контроль певне місто або територію. Цим займалися спеціальні воєнізовані формування – айнзацгрупи (Einsatzgruppen), підпорядковані СС та Головному управлінню імперської безпеки. Від початку німецько-радянської війни на території України діяли дві айнзацгрупи загальною чисельністю до 1300 осіб.

19 вересня 1941 року німецькі війська взяли Київ. 27 вересня у Бабиному Яру відбулися перші масові розстріли. Саме тоді окупанти вбили 752 пацієнтів психіатричної лікарні імені Павлова. Людиноненависницька ідеологія нацистів трактувала їх як "непотрібних”, "зайвих” людей, "дармоїдів”.

29 і 30 вересня 1941 року відбулася масова страта євреїв, здійснена членами айнзацгрупи С під командуванням штандартенфюрера СС Пауля Блобеля, за підтримки батальйонів німецької поліції. Нацисти педантично підрахували: за два дні розстріляно 33771 єврея. Імовірно, то був акт найбільш масового вбивства за всю історію Києва. Шеф гестапо Генріх Мюллер з нечуваним цинізмом у звітних документах називав масові страти "спецобробкою євреїв”. Наймолодшій з тих жертв виповнилося 3 дні, найстаршій – 103 роки.

29 вересня – День пам’яті жертв Бабиного Яру

 Оголошення окупаційної влади Києва, 1941 рік. Фото www.bbc.com

Подальші розстріли у Бабиному Яру не були настільки масовими, але вони тривали аж до завершення окупації Києва. Точна кількість жертв, очевидно, ніколи не стане відомою. За різними оцінками, це від 70 тисяч до 200 тисяч осіб. Більшість із них становили євреї. Окрім них, у Бабиному Яру загинули кілька тисяч радянських військовополонених, до 1 тисячі душевнохворих, понад 600 членів Організації українських націоналістів (серед них, як заведено вважати, й поетеса Олена Теліга), понад 600 радянських підпільників, близько 500 ромів. Крім того, окупанти активно застосовували практику заручництва, і чимало заручників розстріляли саме у Бабиному Яру.

Відомо принаймні 29 людей, які в останній момент змогли врятуватися з Бабиного Яру, або навіть вибратися з могили. Чимало киян під час окупації переховували євреїв, ризикуючи власним життям. Згодом понад 4500 осіб отримали почесне звання "Праведників Бабиного Яру”.

Не можна забувати, що окрім Бабиного Яру, в Києві були й інші місця масових страт. Насамперед, розташований поблизу Сирецький концтабір (25-30 тисяч жертв), а також Дарницький концтабір (68-75 тисяч жертв).

Напередодні відступу з Києва у 1943 році нацисти намагалися приховати сліди своїх злочинів. Про одну з таких спроб Пауль Блобель свідчив після війни на Нюрнберзькому процесі у справі про айнзацгрупи: "Під час мого візиту в серпні я особисто спостерігав за спаленням тіл у загальній могилі під Києвом. Могила була близько 55 м довжиною, 3 м шириною і 2,5 м глибиною. Після того, як верхній шар був знятий, трупи облили горючим матеріалом і підпалили. Минуло близько двох днів, поки могили згоріли до дна. Я особисто пересвідчився, що прогоріло все до самого дна. Після цього могилу засипали, і так майже всі сліди були знищені”.

Останні розстріли у Бабиному Яру відбулися 4 листопада 1943 року, а за два дні до Києва увійшли частини Червоної Армії.

У повоєнний час трагедія Бабиного Яру замовчувалася, оскільки радянська влада з 1948 року здійснювала антисемітську політику. Тільки 1966 року у сквері в південній частині яру було встановлено обеліск, а через десять років на його місці – пам’ятник "Радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру”. Від початку 1990-х років у Бабиному Яру та його околицях почали з’являтися окремі монументи і пам’ятні знаки загиблим євреям, ромам, членам ОУН, дітям, священнослужителям, остарбайтерам, душевнохворим. 2009 року відкрито пам’ятник підпільниці Тетяні Маркус, а 2017-го – Олені Телізі.

Владлен Мараєв 

 

Джерело: Український інтерес 

 


Сначала зайдите на главные новости Херсона, Херсонская городская газета и останетесь здесь навсегда
  • Автор: Журналіст
  • Переглядів: 259
  • Коментарів: 1
  • 29-09-2018, 12:46

реклама партнерів

Інформація до новини

Шановний користувач, Ви зайшли на сайт як не зареєстрований.
Ми пропонуємо Вам зареєструватись або зайти під своїм логіном.
Адміністрація не несе відповідальності за коментарі користувачв. Якщо Ви побачили рекламу, або непристойні коментарі, будь-ласка натисніть кнопку "СКАРГА".


Добавление комментария

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код: