Народжений 24 серпня: ким був Левко Лук’яненко

Народжений 24 серпня: ким був Левко Лук’яненко

Люди качають на руках дисидента Левка Лук'яненка, святкуючи проголошення України незалежною державою, біля будинку парламенту України в Києві 24 серпня 1991 року Фото Павло Пащенко / УНІАН

«З 1957 виношував ідею відриву УРСР від СРСР, підривав авторитет КПРС, зводив наклепи на теорію марксизму-ленінізму». Такі звинувачення грозили в 1961-му Левкові Лук'яненку смертною карою. 72 дні дисидент провів у камері смертників, очікуючи на страту. Та зрештою вирок змінили, присудивши натомість 15 років ув'язнення.
Він був громадським діячем, політиком, засновником Української Гельсінської спілки і письменником. Один із символів боротьби за незалежність України, як згадують про нього.
Що означав для країни Левко Лук'яненко — в матеріалі Громадського.
За збігом обставин, майбутній автор Акта проголошення незалежності України народився 24 серпня в 1927 році.
Левкові було лише 15, коли його рекрутували до радянської армії. Після служби провадив активне громадське життя, був комсомольцем і членом ВКП(б). Отримавши в 1958-му диплом про вищу освіту, вирушив за розподіленням на західну Україну. Там побачив життя селян, яких примусово зганяли в колгоспи, та переосмислив ставлення до компартії. Відтак став одним із засновників підпільної Української робітничо-селянської спілки (УРСС), написав програму, обґрунтувавши необхідність боротьби УРСР за самостійність.

"Зло є червона московська окупація, яка в людей все забирає і нищить людей, грабує людей, убиває, розстрілює. За що? За те, що вони, люди, українці, щось хотіли зробити добре" 

У 1961-му більшість членів УРСС заарештували. Львівський обласний суд засудив Лук'яненка до страти за «зраду батьківщині». Пізніше Верховний суд змінив смертну кару на ув'язнення. Спершу він відбував покарання в Мордовському концтаборі суворого режиму, згодом — у тюрмах. Загалом Лук'яненко провів в ув'язненні 27 років життя.
Після звільнення пристав на пропозицію Миколи Руденка та в 1976 році ввійшов до складу Української Гельсинської групи, (згодом уже заочно обраний головою). Через активну громадську діяльність у 1978-му знову засуджений до 10 років ув'язнення і 5 — заслання, водночас цього разу суд визнав його «небезпечним рецидивістом». Попри те, що йому, пропонували виїхати за кордон, він відмовився. У 1988-му Левка Лук'яненка помилували та звільнили із заслання.

"Жертовність, я думаю, це бажання зробити комусь щось без надії отримати плату за те. От цьому мене батько вчив" 

Левко Лук'яненко — автор Акта про незалежність України від 24 серпня 1991 року.
1 грудня 1991 року балотувався на посаду президента України, але програв. Утім, продовжував займатися політикою майже до кінця життя.
Автор багатьох книжок, лауреат Шевченківської премії, академік, доктор права, дисидент, політик і Герой України Левко Лук'яненко помер 7 липня 2018 року.
[video=]
Олесь Доній, громадський і культурний діяч, журналіст, політик:
«Я вважаю, що він прожив щасливе життя, бо встиг побачити результати своєї боротьби, на відміну від дуже багатьох інших борців. Він пізнав тюрму, табори, та водночас був одним з тих, хто йшов на ешафот як прапор, не сподіваючись побачити незалежну Україну. Щастя, що це покоління, і він зокрема, встигнув це побачити. 
Він був надзвичайно енергійний і до останніх років займався політичною діяльністю, завжди відгукувався на будь-які запрошення молоді, громадських діячів. Не замикався в собі, завжди був відкритим, готовим ділитися спогадам і давати поради щодо нинішньої політичної та соціальної ситуації. Завдяки цьому залишався прапором для дуже багатьох.
Велетенська втрата, бо він став одним із символів боротьби за незалежність. З другого боку — це приклад абсолютно щасливого життя».

Дмитро Павличко, поет, перекладач, громадський діяч:
«Левко без перебільшення великий український патріот, він є просто сам по собі епохою нашої історії, історії боротьби проти російського  поневолення. Він відіграв у цій боротьбі одну із великих ролей, я пригадую його завжди таким — впевненим у тому, що ми переможемо.
Він був головою партії, він умів якимись чином об'єднуватись з інтелектуалами. Він не створив Народний рух України, його створили інтелектуали — Михайло Горинь, Іван Драч і Дмитро Павличко. Але він долучився до нас і був таким орієнтиром у політичному житті.
Я з приводу його смерті почуваю себе сиротою, бо він був старшим від мене. І мені друзі казали: «Доки живе Лук'яненко, ти можеш не боятися смерті».
Володимир Яворівський, письменник, громадсько-політичний діяч
Померла ціла епоха. Насправді унікальна історична постать, поруч з якою дуже важко когось поставити. Людина 72 дні сиділа в камері смертників, щосекунди чекаючи, що ось брязнуть ключи, відриють, і поведуть, і кінець. 27 років відбути по тюрмах і все ж таки повернутися в Україну, взяти участь в проголошенні незалежності. Якось я його запитав: як сталося так, що ми не пересварилися? Ви ж могли сказати, ми от сиділи, а Павличко, Драч, Яворівський премії отримали Шевченківські, то як сталося так, що ми стали поруч? А Левко й каже: «Це я зібрав усіх і сказав: не приведи Господи, щоб ми пересварилися, ми маємо разом відновлювати українську державність». 
Втрата просто колосальна. Він не дожив буквально кілька місяців до дня народження, це ж треба — 24 серпня день народження. Царство небесне тобі, Левку. І поки живуть наші діти, онуки, живе твоя справа і нікому Україну ми не віддамо.
 [video=]
 
 
 
 
Джерело: Громадське
 


Сначала зайдите на главные новости Херсона, Херсонская городская газета и останетесь здесь навсегда
  • Автор: Журналіст
  • Переглядів: 206
  • Коментарів: 0
  • 8-07-2018, 11:03

реклама партнерів

Інформація до новини

Шановний користувач, Ви зайшли на сайт як не зареєстрований.
Ми пропонуємо Вам зареєструватись або зайти під своїм логіном.
Адміністрація не несе відповідальності за коментарі користувачв. Якщо Ви побачили рекламу, або непристойні коментарі, будь-ласка натисніть кнопку "СКАРГА".


Добавление комментария

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код: