Христина Алчевська – українка, просвітниця, лідер

 Христина Алчевська – українка, просвітниця, лідер

Христина Алчевська з ученицями

Яка людина першою в світі підписалася псевдонімом "Українка”? Хто поставив перший у світі пам’ятник Тарасу Шевченку? Хто створив нашу освіту? І, зрештою: які ще вчинки ця людина зробила для українського інтересу?

16 квітня – день народження Христини Алчевської. Сучасниці, старшої колеги Лесі Українки. Жінка-меценат, педагог, науковець, організатор – просвітниця не нарікала на долю, хоча ситуація в її час була непростою. Те, що ми сьогодні вміємо читати і писати, причому рідною мовою, та ще й можемо розвиватися, – також і її заслуга. Так само її заслуга – освіта у дорослих.

 

Христина Алчевська – українка, просвітниця, лідер

 

З чого все почалося? У жінок тривалий час не було власних паспортів. Тому зрозуміло, чому жінки почали боротися за свої права. Цілком логічно, що саме в цей період з’явилася постать Христини Алчевської. Узагалі вся родина Алчевських була визначною. Христина Алчевська стала фундаторкою Харківської приватної недільної жіночої школи. Чоловік, Олексій Алчевський, був промисловцем, банкіром і меценатом. Дочка, теж Христина, і теж Алчевська, – стала відомою поетесою, перекладачкою і педагогом. Сини теж прославились: Іван став оперним співаком, заснував товариство "Кобзар” у Москві, а Григорій обрав стезю композитора. Клан Алчевських знаменитий до сьогодні. Але все це було потім. А з чого починалася сама Христина Алчевська-старша? Чи був у неї бодай якийсь старт?

Христина Журавльова (таке її прізвище з дому) народилася в повітовому містечку Борзні Чернігівської губернії. Точна дата народження – чи 1841, чи 1843 рік – невідома. Сьогодні пишуть дату 1842 рік. Сама Христина згадувала, що шлюб її батьків був мезальянсом. Христинин батько, Данило Журавльов, викладав у міському училищі, а мати, блискуча аристократка, "смолянка” (вихованка Смольного інституту для шляхетних дівчат), красуня Аннет Вуїч, походила з роду молдавських господарів. Рід Вуїчів – серби (дід, генерал Вуїч – герой Вітчизняної війни 1812 року) і румуни. За цією лінією передались артистичні здібності. Один з Вуїчів, Іоакім, навіть вважається "батьком сербського театру”. Але нащадок цього роду, Христина, вирішила працювати на український інтерес. 

Христина Алчевська – українка, просвітниця, лідер

 Христина Алчевська з чоловіком, батьком і братом

 

Ще в дитинстві Христя навіть грала у домашньому театрі й могла стати актрисою. А її мати чудово співала. Проте замість сцени Христина обрала освіту. Цікаво, що її дівчинка здобула самотужки. Христинин батько, хоча сам був учителем, не терпів жіночої освіти. Що таке утискання жіночих прав, маленька Христя збагнула без жодної теорії – на власному прикладі. Її брати змогли отримати домашню освіту, скінчити гімназію, а самій Христі батько заборонив навіть… навчатися читати і писати! Але ж це інтелігентна родина, а мати – з дворянського роду! Тим більше – разюча несправедливість. Але у той час діти, жінки і кріпаки фактично вважалися як одне і те ж саме – люди без прав. Про їхні права ніхто не замислювався, і якщо жінка ставала освіченою, то це означало: вона або витягнула щасливий квиток і народилася в нормальній сім’ї, або… діяла всупереч.

Юна Христя стояла під дверима кімнати для уроків, слухала пояснення вчителя братам, і так навчалася сама. Дівчинка мала надзвичайні здібності, залізну волю і те, що сьогодні ми б назвали мотивацією. Читати і писати майбутня освітянка навчилася раніше, ніж її брати, а потім ще й писала за них твори для гімназії – і цими творами всі зачитувалися. Проте ні скінчити школи, ні отримати диплом учительки або якогось іншого фаху Христина не змогла. Їй не дали. І це ще більше змусило її працювати для інших. Усунути несправедливість. Жінки мають бути не просто письменними, а й освіченими, і робити вибір самі, а не чекати, доки за них вирішать їхню долю.

Христина дуже багато читала і, не маючи системної освіти, у плані ерудиції могла б поконкурувати з відомими "метрами”. Читання стало й панацеєю від горя, бо вмерла найдорожча людина – мати. Христині було 16 років, ніхто більше не заступиться за неї. Для Христі мати була ідеалом не просто красивої, а й освіченої, інтелектуальної та доброї жінки.

І тут настає перелам. Дівчина потай здобуває книжки, відвідує заборонені просвітницькі товариства, знайомиться з новими людьми. У 60-х рр. Христина листувалася з Олександром Герценом. Тоді й з’являється її псевдонім "Українка”, під яким друкувалися статті молодої авторки в журналі "Колокол”. Пише й вірші. Одна така поезія вразила молодого Олексія Алчевського, який, не знаючи імені авторки написав у редакцію. Починається листування. Молодих інтелігентів зблизили любов до Шевченкових віршів, читання, а також уміння тонко і глибоко відчувати. І, безперечно, український інтерес. 1862 р. Христина і Олексій одружилися та поїхали до Харкова. Меценат дав Христині не просто прізвище, але ім’я, під яким вона ввійшла в історію.

Алчевські усвідомлювали: головне не просто вдягатися в народні українські строї, а й конкретно діяти. 13 травня 1862 року зовсім ще молода Христина Алчевська власним коштом відкрила Харківську приватну жіночу недільну школу, яку втримувала протягом усього свого життя. Навчала дорослих потай, бо не мала вчительського диплома. Але ж де було його взяти, якщо документа Христині так і не видали? Головне – що навчання було успішним, а сама атмосфера школи нагадувала врочисті таємні зборища. Христина добре розуміла, що не повинна нарікати на долю та, якщо згадати слова Михайла Булгакова, просити щось у сильніших за себе. Недільні школи були безкоштовними закладами для дітей і дорослих. 10 червня 1862 року влада офіційно заборонила рух "недільників”. Але Христина влаштувала заняття в себе вдома. Вісім років недільна школа існувала нелегально. Непогано б знати про це сучасній молоді, яка вільно навчається української мови й може отримати будь-яку освіту.

І ось нарешті 22 березня 1870 року в будинку міського парафіяльного училища офіційно відкрили Харківську приватну жіночу недільну школу. Цей заклад став лідером у конкурсах і маленьким "міністерством” серед освіти.

1879 р. Христина Алчевська відкрила таку ж недільну школу в селі Олексіївці на Катеринославщині, де познайомилася з Борисом Грінченком. Христина вимагала відкриття на Харківщині жіночих безкоштовних шкіл, збереження українських книг і присвоєння парафіяльним школам імені Тараса Шевченка. Учителі в недільних школа працювали без будь-якої винагороди, лише завдяки ентузіазму.

Популярність недільних шкіл стала надзвичайною, і тому 1896 р. довелося відкрити більше помешкання, яке Христина Алчевська знову ж таки збудувала на власні кошти. У цьому будинку було вісім класних кімнат, великий зал, кімнати для шкільного музею та бібліотеки. Сама Алчевська була вельми інтелектуальною і діяльнісною.

Але це ще не все. Керуючись провідними педагогічними прийомами, Христина Алчевська видала тритомну працю – покажчик книг для народного й дитячого читання "Що читати народові”? У цій схваленій усіма книзі подається аналіз 4183 видань! Якби тоді цей покажчик видали у Франції або Німеччині, це видання стало би народним бестселером.

 

Христина Алчевська – українка, просвітниця, лідер

 

Книга отримала вісімдесят відгуків професорів та інших діячів. А сама Христина Алчевська написала 1150 анотацій. Отже, якби тоді була Книга рекордів Гіннеса, ця жінка точно мала би туди потрапити.

Також у Харківській приватній жіночій недільній школі відкрили музей наочних посібників. Такого музею не мала жодна початкова школа Російської імперії! 1896 р. у музеї налічувалося 434 експонати, причому багато з них дорогих, унікальних.

Школа розширювала свою діяльність. Результатом стало видання "Книги для дорослих”. У цьому посібнику була вперше врахована специфіка навчання дорослих. З 1899 по 1917 роки книга перевидавалася сорок разів. Тобто стала національним бестселером.

Христина Алчевська організовувала освітянські виставки, причому й міжнародні. Зокрема, 1889 р. відбулася Паризька виставка, на якій журі педагогічної секції присудило покажчику "Що читати народові?” найвищу нагороду – "Diplome d’honneur” – а також удостоїло вчителів Харківської приватної жіночої недільної школи двох золотих і двох срібних медалей. Христину Алчевську обрали віце-президентом Міжнародної ліги освіти. Харківська приватна жіноча недільна школа також брала участь в Антверпенській, Брюссельській, Чиказькій, другій Паризькій виставках, де книга "Що читати народові?” знову отримала найвищі нагороди. Про Україну дізналися в світі! Христина Алчевська багато працювала над науковою методикою викладання, видала мемуари, статті, посібники.

Її не стало 1920 року в Харкові. Підсумком діяльності Христини Алчевської можна вважати те, що її просвітництво дало рясні плоди. Освіту в Харківській приватній жіночій недільній школі здобуло понад 17 тисяч жінок. Цей заклад став дослідницьким. Він готував не просто письменних людей, але й науковців, діячів, мислителів.

Вона прагнула і духовного, і вміла це духовне практично втілити. Жінка-лідер, яка першою в світі поставила пам’ятник Тарасу Шевченку – у своїй харківській садибі, 1899 року. Організатор і науковець. І просто справжня українка – такою ми пам’ятаємо її сьогодні.

Ольга Смольницька

 

Джерело: Український інтерес 


Сначала зайдите на главные новости Херсона, Херсонская городская газета и останетесь здесь навсегда
  • Автор: Журналіст
  • Переглядів: 196
  • Коментарів: 0
  • 17-04-2018, 17:12

реклама партнерів

Інформація до новини

Шановний користувач, Ви зайшли на сайт як не зареєстрований.
Ми пропонуємо Вам зареєструватись або зайти під своїм логіном.
Адміністрація не несе відповідальності за коментарі користувачв. Якщо Ви побачили рекламу, або непристойні коментарі, будь-ласка натисніть кнопку "СКАРГА".


Добавление комментария

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код: