Сьогодні День пам'яті Гната Хоткевича

 Сьогодні День пам'яті Гната Хоткевича  

Сьогодні День пам'яті Гната Хоткевича - українського письменника, історика, бандуриста та композитора, якого саме у цей день в 1938 році стратили за вироком НКВС.

Народився Гнат 31 грудня 1877 року у Харкові, у сім'ї поляка Мартина Хоткевича та українки Ольги Кривоногової. Гнат був надзвичайно здібним хлопцем, у 1894 з відзнакою закінчив Харківське реальне училище. Того ж року придбав свою першу бандуру - інструмент, який він зробив по-новому популярним. Завдяки успіхам в училищі Хоткевич зумів вступити у Харківський технологічний університет на технічний факультет. Щоправда, незабаром його виключили з вишу за «українство». Тоді Гнат Хоткевич приєднався до хору Миколи Лисенка, виконував соло на бандурі та став відомий, як віртуоз.

Одночасно з цим, талановитий Гнат займався і звичайною роботою - працював залізничним інженером на Харківсько-Миколаївській залізниці. До речі, у 1901 році Гнат Хоткевич розробив власний проект дизельного потягу, а це на 30 років раніше від американського аналогу!

Займався Гнат і літературною діяльністю. За своє недовге життя Гнат Хоткевич встиг створити сотні творів, залишити безцінний літературний спадок. 

У 1902 році Гнату запропонували зробити доповідь про музику і традиції кобзарів на 12 Археологічній Конференції в Харкові. Він не лише підготував текст, а й організував виступ ансамблю бандуристів, який став першим в історії. За рік Хоткевич заснував перший в Україні робітничий театр, який протягом 3 років дав понад 50 вистав, переважно української класики, українською мовою.

Царська влада була проти такого активного та патріотичного митця, тож у 1905 році Хоткевича почали переслідувати «за керівництво політичним страйком». Він мусив тікати, поїхав у Галичину, яка була тоді в складі Австрії. Гнат оселився у Львові, об'їхав Галичину й Буковину з концертами українських народних пісень у супроводі бандури. У Галичині Хоткевич заснував Гуцульський театр, для якого написав п'єси «Довбуш», «Гуцульський рік», «Непросте» та інші.

Через 6 років Хоткевич повернувся у Київ, де долучився до літературного й мистецького життя: виступав з лекціями, з лютого 1913 став редактором літературного журналу «Вісник культури і життя». Не залишав він і свій улюблений інструмент - бандуру, гастролював з концертами під назвою «Вечір бандури».

На початку Першої світової війни Хоткевича знову почали переслідувати і виселили за межі України. Гнат оселився у Воронежі, а на Батьківщину зміг повернутися тільки після революції 1917 року.

Вісім років свого життя Гнат Хоткевич присвятив викладанню української мови й літератури в Деркачівському зоотехнікумі. Крім цього він вчив гри на бандурі у Харківському музично-драматичному інституті, де викладав клас бандури. У 1928 Гнат Хоткевич став художнім керівником Полтавської капели бандуристів.

Увесь цей час Гнат Хоткевич продовжував писати, найвизначнішим досягненням прозової творчості автора стала романтична повість з гуцульського життя «Камінна душа». Хоткевич був одним з найпопулярніших письменників в Україні, його «Твори» були надруковані у 8 томах! 

Популярний та успішний письменник, музикант та перекладач став мішенню радянської владі. Коли та вдалася до «чисток», Хоткевич став однією з небажаних персоналій. З 1931 року Гната постійно критикували в радянській пресі і заборонили в 1932 всю його музику і записи. Після чого звільнили з усіх місць роботи. Через це його сім'я страшно голодувала у 1933 - Гнатові не видавали продовольчі картки, бо він був безробітним. Після пережитого страшного голоду, у 1934 році Хоткевича намагалися вбити - його зіштовхнули під колеса поїзда, довгий час він лежав у лікарні.

Ніяке зло не могло вбити любов Гната до мистецтва. Він продовжував писати, створював кіносценарії і навіть зіграв у фільмі «Назар Стодоля» роль кобзаря Кирика. Але вже за рік мужнього і неповторного творця заарештували. У Харкові Хоткевича засудили до розстрілу, а його майно конфіскували. Стратили Гната 8 жовтня 1938. Його тіло поховали в братській могилі на околиці Харкова. При цьому радянські органи брехливо заявили, що він не страчений, а тільки відправлений у Сибір на 10 років без права листування.

Цю нелегку долю українського митця потрібно знати, поважати та цінувати. Вічна пам'ять.  





Сначала зайдите на главные новости Херсона, Херсонская городская газета и останетесь здесь навсегда
  • Автор: Журналіст
  • Переглядів: 120
  • Коментарів: 0
  • 8-10-2017, 18:51

реклама партнерів

Інформація до новини

Шановний користувач, Ви зайшли на сайт як не зареєстрований.
Ми пропонуємо Вам зареєструватись або зайти під своїм логіном.
Адміністрація не несе відповідальності за коментарі користувачв. Якщо Ви побачили рекламу, або непристойні коментарі, будь-ласка натисніть кнопку "СКАРГА".


Добавление комментария

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код: